Астигматизм

Око виконує функцію високоточного «фотоапарата з багатофокусними лінзами». При погляді на будь-який предмет від його поверхні відбиваються промені штучного або природного освітлення, вони проходять передній відділ ока, заломлюються системою очних лінз, через зіницю проникають всередину та фокусуються в одну точку на задньому полюсі очного яблука, вистеленому нервовою оболонкою – сітківкою. Завдяки чіткому фокусуванню людина отримує чітке зображення.

Для рівномірного заломлення світла та чіткого фокусування оптичні заломлюючі лінзи ока (рогівка, кришталик) повинні бути абсолютно сферичними, рівномірними. Однак, в природі не існує чогось ідеально рівного. Отож, на рогівці чи поверхні кришталика можливі заглиблення або горбистість. Якщо ці зміни поверхні не виражені значною мірою, ця нерівність не впливає на чіткість зору, але, якщо нерівність перевищує певну критичну межу, виникає розсіювання світла.

Астигматизм – це патологія рефракції ока, пов’язана з нерівномірністю поверхні рогівки або кришталика. Внаслідок цього людина бачить предмети викривленими, лінії вигнутими, відсутня чіткість зображення.

Форми астигматизму:

Виділяють також фізіологічний астигматизм, тобто такий, що не впливає на якість зору. Він визначається у межах +/- 0,5 діоптрій, у деяких випадках – до +/- 1,0 діоптрії.

На сьогоднішній день точне визначення астигматизму, його виду та ступеню відбувається за допомогою комп’ютерної діагностики. Велике значення має правильний підбір корекції. При найменших помилках є ризик непереносимості окулярів або лінз, а також подальшого погіршення зору.

Методи корекції:

• окулярна корекція;
• корекція контактними лінзами (жорсткими, м’якими, парагоновськими-нічними);
• рефракційна лазерна корекція (LASEK, LASIK);
• імплантація штучної гнучкої торичної інтраокулярної лінзи.